Як виростити спаржу в себе вдома. Інструкція для новачка

Follow me

Спаржу, або аспарагус, люди культивують вже понад 2,5 тисячі років. Однак, як правильно вирощувати цю рослину, знають далеко не всі. У спаржі є свої переваги й секрети вирощування, та й перший урожай можна отримати лише на третій рік.

Якщо ви готові набратися терпіння і миритися з “капризами” цього надзвичайно корисного одного з перших весняних овочів, ми розповімо, як уникнути проблем при його вирощуванні. Хоча овочем його можна назвати умовно, адже спаржа відноситься до багаторічних трав’янистих або чагарникових рослин. У їжу вживають його лускаті пагони, які з’являються з-під землі навесні.

Види спаржі

У світі налічується понад 200 видів рослин сімейства спаржевої, і тільки пагони 20 з них можна вживати в їжу. Деякі види неїстівної спаржі вирощують як декоративні рослини, інші використовують флористи в створенні своїх квіткових композицій.

У кулінарії ж найчастіше застосовується спаржа лікарська, або спаржа звичайна.

На прилавках магазинів у свіжому або замороженому вигляді можна зустріти пагони білого, зеленого або фіолетового кольорів. Якщо ви думаєте, що вони належать до різних видів аспарагуса, то помиляєтеся. Це одна і та ж рослина, тільки способи вирощування пагонів відрізняються.

Зеленою спаржа стає під дією сонця (через вироблення хлорофілу). Якщо її вкрити або прикопати, то пагони знебарвлюються. Це більш трудомісткий процес, тому і ціна у білої спаржі вище.

Фіолетові пагони отримують від аспарагуса іншого сорту, культивованих в Італії, давши їм побути трохи на сонці, щоб не встигли позеленіти. Це середній варіант між білою і зеленою спаржею. Фіолетовий відтінок тільки зовні втечі, всередині м’якуш зелена або біла. При термічній обробці він стає зеленими.

Відрізняється різнобарвна спаржа і смаком. Фіолетова солодша, ніж зелена, а у білої – смак м’якший.

Сорти спаржі

Аспарагус поки ще нечасто можна зустріти на українських садових ділянках, тому він не відрізняється великим сортовим розмаїттям. Найбільш часто у продажу можна знайти насіння спаржі Аржентельскої ранньої, Марії Вашингтон, Царської й делікатесної. У кожного сорту є свої переваги.

Аржентельска рання – дає білі пагони середнього розміру, товщиною до 1 см. Сорт морозостійкий, раннього терміну дозрівання, стійкий до грибкових захворювань, але може пошкоджуватися спаржевими листоїдами. Дуже смачні пагони придатні для консервування і вживання у свіжому вигляді.

Марія Вашингтон – середньоранній сорт з м’ясистими пагонами біло-рожево-фіолетового кольору. При достатньому освітленні вони стають зелено-фіолетовими. Жовта м’якуш має ніжний смак і має тривалий термін зберігання. З 1 кв.м можна отримати до 3 кг спаржі.

Царська – рослини цього середньораннього сорту виростають до 2 м у висоту. Білі пагони в діаметрі до 2 см відрізняються ніжним смаком. Спаржа Царська не боїться морозів і легко переносить посуху, а також практично не схильна до хвороб і зараження шкідниками.

Делікатесна – середньостиглий сорт спаржі з зеленими паростками, які вживають в їжу при досягненні діаметра в 1-1,5 см. Містить основні мікроелементи й велику кількість аскорбінової кислоти. Підходить для консервування і заморожування. Спаржа цього сорту добре протистоїть захворюванням і шкідникам, але її може пошкодити спаржева муха.

Як виростити спаржу

Найкраще спаржа росте на добре освітлених тихих місцях з глибоким заляганням ґрунтових вод, тому що не переносить перезволоження. Рослина любить родючі ґрунти з рівнем рН 6-7, підходить йому і супіщаний ґрунт.

До вибору місця варто поставитися відповідально, адже спаржа може рости на одному місці 15-20 років. Краще розташувати її біля стіни або уздовж паркану.

Підготуйте ґрунт під аспарагус ще з осені: очистіть від бур’янів, внесіть на 1 кв.м 1,5-2 відра компосту, 70 г суперфосфату і 40 г сульфату калію, глибоко перекопайте. На кислих ґрунтах додатково на 1 кв.м внесіть 300-500 г доломітового борошна або 200 г вапна гідратного.

Навесні, коли зійде сніг, грядку під спаржу проборонуйте з одночасним внесенням 20 г аміачної селітри й 200-300 г деревної золи на кожен кв.м. Висаджуйте спаржу, поки її бруньки не рушили в зростання.

Ряди розташовуйте на відстані 70 см один від одного, в них викопайте лунки глибиною 30 см і 40 см в діаметрі, на дно яких насипте перегній. У розсади укоротіть коріння до 3-4 см, рівномірно розправте їх по пагорбу з перегною і присипте на 5-7 см зверху землею. Потім добре полийте, а коли вода вбереться, замульчуйте сухою землею.

Розвести ж спаржу в домашніх умовах можна різними способами, в залежності від вихідного матеріалу й особистих переваг. Розмножують її розсадним і безрозсадним способом, а також живцями або поділом куща. У кожного методу є свої тонкощі.

Посів насіння у відкритий ґрунт

Вирощування спаржі безрозсадним способом не особливо вітається городниками, тому що насіння у відкритому ґрунті проростає погано. Але ситуацію можна виправити, якщо підійти до посіву правильно.

Відомо, що схожість насіння спаржі безпосередньо пов’язана з температурою: чим вона вища, тим більше з’являється паростків. Відповідні погодні умови для посіву у відкритий ґрунт настануть тільки влітку. Щоб не втрачати час, насіння слід проростити.

Для цього замочіть їх у теплій воді (30-35 ° С) на 5-6 днів і поставте в тепле місце. Воду міняйте щодня. Після цього продовжуйте пророщувати їх у вологій тканині або фільтрувальному папері, поки не з’являться паростки (1-2 мм).

Поки насіння проростає, підготуйте для них розсадну грядку в сонячному місці. Для цього внесіть на 1 кв.м ґрунту відро перепрілого гною або компосту і 100 г комплексного мінерального добрива. Ґрунт ретельно перекопайте, розпушіть і вирівняйте.

Приступати до посіву насіння на розсадну грядку потрібно не раніше третьої декади травня. Пишіть на глибину в кілька см і на відстань 5-7 см один від одного. Через загрозу заморозків перші 10 днів грядки слід вкривати на ніч агроспаном або лутрасилом, натягнутим на дуги. Через місяць, коли сіянці трохи підростуть, прорідити їх, залишаючи найсильніші.

На розсадній грядці молода спаржа буде перебувати до наступної весни. Догляд за нею полягає у своєчасному поливі, прополюванні та розпушуванні ґрунту. У червні розсаду слід підгодувати азотними добривами (10 г на 1 кв.м аміачної селітри або сечовини) або настоєм коров’яку (1 л на відро води).

Перед настанням холодів молоді пагони необхідно зрізати на рівні 10 см над землею і присипати їх шаром перегною або торфу товщиною кілька сантиметрів, зверху можна прикрити лапником або листяними опадами.

Розсадний спосіб вирощування спаржі

Вирощування спаржі розсадним способом дозволяє отримати більш ранні молоді рослини, які краще зміцніють перед майбутньою зимою.

Принцип посіву такий же, як і у відкритий ґрунт: замочування, пророщування і, власне, сам посів. Однак сіяти насіння в горщики, торф’яні стаканчики об’ємом 100-200 мл або розсадні касети можна набагато раніше – в середині квітня.

Підійде ґрунт для огірків або ж можна приготувати субстрат самим з городньої землі, торфу, перепрілого гною і піску в пропорції 2: 1: 1: 1.

Проросле насіння спаржі закладайте на глибину 1,5-2 см і через 8-10 днів побачите перші паростки. Догляд за ними, як і за звичайною розсадою: своєчасний полив, розпушування, повертання різними сторонами до сонця і загартовування.

Пересаджувати сіянці у відкритий ґрунт в середині червня.

Вегетативне розмноження спаржі

Розмножувати спаржу вегетативно можна діленням куща або живцюванням. Найбільш простий перший спосіб, розмноження яким можна проводити протягом всього вегетативного періоду. Однак краще ділити кущ під час пересадки, яку у дорослої спаржі роблять раз в 10 років. Молоді ж рослини пересаджують з розсадної грядки на постійне місце через рік.

Розділіть кущ спаржі, що розрісся на кілька частин так, щоб на кожній було не менше одного вусика. Висаджуйте їх на глибину 10 см на відстані півметра один від одного.

Живцями спаржу розмножують з березня по червень. Для цього з торішніх пагонів дорослого куща нарізають живці й висаджують їх у зволожений пісок, прикривши зверху ковпаком з половинки ПЕТ-пляшки.

Регулярно їх обприскуйте і провітрюйте. Живці укореняться через 1-1,5 місяця, і тоді їх потрібно буде пікірувати в горщики, які підходять їм за розміром.

Догляд за спаржею

У спаржі потужна коренева система, рослина досить невибаглива і морозостійка (витримує температури до -30 ° С). Однак весняних заморозків боїться: може підмерзати вже при -5 ° С. Після зими рослина пускається в ріст, коли ґрунт прогріється до 10 ° С. До середини літа кущ аспарагуса може досягти у висоту 1,5 м і принесе плоди – невеликі червоно-коричневі ягоди.

Догляд за рослиною звичайний: полив, розпушування ґрунту навколо культури та в міжряддях, прополювання і підгодівля. Потребує вона і в захисті від хвороб і шкідників.


Полив
У перші кілька тижнів після посадки поливайте спаржу часто і рясно, потім полив скоротіть. Але в посушливу погоду стежте, щоб ґрунт завжди був вологим, інакше пагони будуть волокнистими й почнуть гірчити.

Після поливу акуратно розпушіть ґрунт навколо рослини на глибину не більше 6-8 см, щоб не пошкодити коріння.

Підживлення
Урожайність спаржі безпосередньо залежить від підгодівлі, тому удобрювати її необхідно протягом усього життя.

При весняній посадці в ґрунт внесіть по 1 відру компосту або перегною на 1 кв.м. Потім через місяць полийте настоєм коров’яку (1 л на відро води), а після збирання врожаю підгодуйте суперфосфатом і калійною сіллю (по 30 г кожного добрива на 1 кв.м). Це зупинить ріст пагонів.

До середини літа, коли спаржа знову почне зростати, підживити її настоєм пташиного посліду (1 л на 20 л води).

І в кінці жовтня (до перших заморозків) підгодуйте аспарагус в останній раз спеціальним комплексним добривом.

Хвороби й шкідники спаржі

Спаржа досить стійка до хвороб і шкідників. Але є кілька грибкових інфекцій і комах, які можуть завдати їй значної шкоди.

При занадто високій вологості ґрунту рослину може вражати коренева гниль, або фузаріоз. Осипання гілок – перша ознака цього захворювання. Боротися з ним можна за допомогою споробактерин, поливаючи кущ під корінь розчином (20 г препарату на відро води). При необхідності обробку потрібно повторити через 10 днів.

Вражають рослину і такі шкідники, як спаржева муха і спаржевий листоїд. Личинки першої прогризають в пагонах отвори, через що їх ріст припиняється, а личинки другого знищують листя, що призводить до загибелі культури.


Проти спаржевого листоїда ефективні такі інсектициди, як Фитоверм і Фуфанон-нова, а ось зі спаржевої мухою боротися можна лише механічним шляхом. Навесні й в період літа мухи потрібно зрізати й спалювати на спаржі всі пагони, а восени – видаляти всі навіть здорові стебла, тому що в них можуть зимувати лялечки комахи.

Користь спаржі

“Їжею богів” і “Королем овочів” називали спаржу єгипетська цариця Нефертіті й французький монарх Людовик XIV, для якого її цілий рік вирощували в теплицях. І це не випадково, адже в першому весняному овочі міститься багато корисних для здоров’я людини речовин.

Спаржа багата вітамінами (K, A, C, E, PP, групи B) і мінералами (калій, кальцій, магній, залізо, селен та ін.). У спаржі також багато харчової клітковини й фолієвої кислоти. Вживання молодих пагонів аспарагуса покращує імунітет, допомагає боротися зі збудниками інфекцій і захворювань, покращує зір.

Добре спаржа впливає на стан нервової, серцево-судинної систем, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, позитивно впливає на функціонування печінки та нирок, а також зміцнює кістки й стимулює регенеративні сили організму.

Спробуйте виростити цей королівський делікатес у себе на городі. Він не тільки принесе користь вашому здоров’ю, а й прикрасить ділянку.


Джерело