Хвороби та шкідники винограду. Фото, причини появи, способи боротьби
Все частіше на подвір’ях України зустрічаються виноградники з сортовими виноградами, на яких ростуть великі, соковиті, солодкі грони ягід. Але, нажаль, виноградні рослини пошкоджуються шкідниками, вірусними, бактеріальними та грибковими хворобами, що значно знижує врожайність рослини.
Лози та грони винограду часто хворіють від несприятливих погодних умов. І щороку ми втрачаємо значну частину врожаю винограду через неправильне лікування або відсутність його. Для збереження врожаю винограду від шкідників та хвороб необхідно своєчасно виявити хворобу чи шкідника та, вчасно застосовувати агротехнічні і хімічні засоби, які мають профілактичні та захисні властивості.
Хвороби виноградних рослин можна розділити на дві категорії. Перша – інфекційні, а друга – не інфекційні. Найскладнішими і шкідливими інфекціями винограду вважаються гнилі (біла, сіра), мілдью, антракноз, а також оїдіум.
Порада: Щоб ваш виноград не хворів, потрібно видаляти зайве листя так, щоб грона були на сонці і вільно обдувалися вітром.
Несправжня борошниста роса (мілдью)
Мілдью (несправжня борошниста роса) – найбільш поширене шкідливе грибкове захворювання винограду.
Вражає всі зелені органи рослини (листя, ягоди, пагони). Хвороба викликається грибом Plasmopara viticola Berl. et Toni – облігатним паразитом.
Найбільш шкідливе захворювання при високій вологості повітря (часті дощі, роси, субтропічні зони).
Ознаки захворювання несправжньої борошнистої роси
Влітку з’являються на верхній частині молодих і на дорослих, але ще ростучих листках, так звані, жирні плями округлої форми будь-яких розмірів. У вологу погоду з нижнього боку на плямі утворюється білий борошнистий наліт. Поступово на місці плями виникають некрози (відмирання клітин), що охоплюють все більшу частину; уражена тканина спочатку жовтіє, потім пляма може стати червонувато-коричневою, з яскраво вираженими процесами відмирання і засихання. Сильно уражені листя опадає, зелені пагони можуть бути без листя. Після первинної появи на листках хвороба може перейти і на суцвіття (або грона), що дуже небезпечно для врожаю. Генеративні органи винограду зазвичай більш сприйнятливі до мілдью, ніж листя. На суцвіттях (або гронах) мілдью вражає пагони, на яких з’являються видовжені плями інтенсивно зеленого кольору, ніби просочені водою. Тканина на місці плями з часом відмирає, це порушує нормальний сокорух і викликає всихання частини суцвіття (грона).
Якщо міцелій проник в плодоніжки (гребені) і квітки (зав’язі, молоді ягоди), то суцвіття (гроно з зав’язі ягід) покривається білим нальотом гриба, а потім бутони і квітки засихають і обсипаються. Оптимальна температура розвитку хвороби 20-25 ° С і висока вологість. За сезон може розвиватися до 16 генерацій збудника хвороби.
Методи боротьби з мілдью(несправжня борошниста роса)
Вирощування стійких до мілдью сортів винограду, внесення калійно-фосфорних добрив, видалення пасинків, мульчування грунту, профілактична обробка контактними і системними фунгіцидами. Орієнтовні терміни обробок: перша – коли молоді пагони досягли в довжину 15-20см .; друга – перед цвітінням; третя – після цвітіння, коли ягоди досягли розміру горошини.
Препарати: Антракол, Бордоська суміш, Купроксат, Ридоміл, Строби, Танос, Хорус, Хлорокис міді.
Оїдіум (борошниста роса)
Борошниста роса – одночасно з несправжньою борошнистою росою збудник справжньої борошнистої роси, так званої також оїдіумом, завдає найбільшої шкоди виноградарству. Хвороба викликається грибом Uncinula necator Burril.
Ознаки захворювання борошнистою росою
Якщо ви помітили, що одна частина винограду розвивається інакше, або відстає у рості, чи листя виглядають кучерявими, і покриті повністю або частково сірувато-білим пилом – це є першою ознакою захворювання. З червня цей сірувато-білий наліт частіше помітний на верхній і нижній сторонах листя. Всі суцвіття і грона винограду, і верхівки пагонів можуть виглядати так, як ніби обсипані попилом або борошном.
Уражені суцвіття відмирають. Заражені ягоди висихають, а ягоди розміром з горошину лопаються і руйнуються пліснявими грибами або всихають. Оїдіум завдає великої шкоди, знищує грона винограду. Час від осідання конідій до появи грибкового нальоту, в залежності від температури, це 7-14 днів. Конідії проростають при температурі вище 5 ° С, найшвидше при 25-35 ° С. Гриб з’являється здебільшого при помірно-теплій і сирій погоді, але може також швидко поширюватися і в періоди з низькою вологістю. Погано вентильовані та в тінистих місцях, грона особливо схильні до зараження.
Методи боротьби з борошнистою росою
Агротехнічні прийоми сприяють провітрювання кущів (підв’язування пагонів, пасинкування, обламування пагонів, обстригання листя, боротьба з бур’янами).
Препарати: Танос, Строби, Хорус, Тіовіт, Топаз.
Терміни проведення обробок ті ж, що і проти мілдью.
Антракноз винограду
Антракноз винограду – грибкове захворювання. Вражає листя, пагони, суцвіття, ягоди. В основному розвивається в період різких перепадів теплого і вологого клімату.
Збудник – Gloeosporium ampelophagum Sacc. Зимує на уражених органах винограду і довго зберігається (до 5 років) у вигляді міцелію. За сезон дає до 30 поколінь спор. Рясні весняні дощі сприяють ранньому ураженню молодого листя та пагонів, що розвиваються.
Ознаки антракнозу
На листках з’являються сірі плями, оточені темно-білою облямівкою, які часто зливаються. У місцях плям тканина відмирає і випадає. На виноградних пагонах утворюються вдавлені коричнево-сірі, а потім рожево-сірі овальні плями з темною облямівкою, нерідко захоплюючи цілі міжвузля. Пізніше тканина розтріскується, утворюючи глибокі виразки. Пагони часто надломлюються і всихають. Уражені суцвіття набувають коричневого кольору і всихають. На ягодах утворюються коричневі або сірі вдавлені незграбні і округлі плями з темною облямівкою. Сильне поширення і спалах хвороби на виноградниках спостерігаються в дощову погоду.
Антракноз завдає великої шкоди виноградарству.
Методи боротьби:
Використання стійких до антракнозу винограду сортів, своєчасні обробки контактними і системними фунгіцидами. Терміни проведення обробок таке ж, що і проти мілдью.
Препарати: Антракол, Акробат, Бордоська суміш, Купросат, Ридоміл, Танос, Хорус.
Чорна плямистість на винограді
Вражає всі зелені органи і навіть здерев’янілі частини лози. Найчастіше виникає в умовах підвищеної вологості повітря та грунту. Розмножується гриб спорами у дощову погоду або при сильній росі, спори розпливаються і поширюються частково з краплями води, а після висихання – вітром, комахами і кліщами. Якщо спори потрапляють на зелені частини куща, вони проростають вже при температурі від 15 до 35 ° С (оптим. – 23 ° С) і відносній вологості повітря не нижче 85%.
Ознаки захворювання
На здеревілих однорічних і багаторічних пагонах, захворювання викликає знебарвлення кори, плями з’являються, як правило, на перших 6-7 міжвузлях, а при сильному розвитку хвороби проявляється на плодових ланках, рукавах і штамбах. На вицвілих ділянках кори при температурі вище 10 ° С утворюються плодові тіла гриба – численні чорні крапки – пікніди. Якщо міцелій глибоко вростає в деревину, утворюються прогнилі ділянки, які спочатку послаблюють ріст, а пізніше викликають відмирання цілих рукавів.
Перші ознаки захворювання на зелених органах виноградної лози з’являються в червні, перш за все, на однорічних пагонах у вигляді чорно-сірих, круглих або овальних крапок. У міру росту пагонів більшість крапок збільшується, вони часто зливаються у витягнуті поздовжні плями, тканини лози розтріскуються, стають світло-коричневими. Часто заражаються також листя, рідше – вусики і гребені грон винограду. Навіть суцвіття іноді бувають покриті чорними плямами. На уражених листкових пластинках з’являються овальні і незграбно окреслені некрози – здебільшого поблизу потужнішої жилки, яка суцільно пофарбована в чорний колір. Некрози листя оточені світлою облямівкою з ущільненої тканини. Внаслідок натягу тканини відбувається розрив листової пластинки. Сильно уражені листя передчасно жовтіють. Іноді заражаються дозрілі ягоди, які стають темно-фіолетовими.
Методи боротьби з чорною плямистістю
Дуже важко вести боротьбу проти міцелію гриба, що проникає глибоко в тканини деревини і швидко розростаються під клітинами рослини . Спори гриба захищені від фунгіцидів товстим шаром клітин. Хімічна боротьба з застосуванням відомих на сьогоднішній день діючих речовин проти міцелію гриба не дає результатів. Тому вона повинна бути спрямована проти плодових тіл гриба і, особливо, проти поширення спорів. При сильному ураженні, восени після опадання листя або після обрізки (зимова обробка) виноградні кущі слід обприскувати контактними препаратами міді. Засохлі рукава підлягають вирізанню. При обприскуванні потрібно ретельного обмивати кущі великою кількістю праперата. Навесні фунгіциди застосовують в період появи 2-3-х листків. Подальші обприскування проти чорної плямистості для захисту молодого приросту збігаються з обробками насаджень проти мілдью і оїдіуму.
Препарати: Антракол, Бордосская суміш, Купроксат, Ридоміл, Строби, Танос, Хорус, Хлорокис міді.
Сіра гниль
Уражаються всі зелені частини однорічні частини лоз. Гриб небезпечний при проведенні щеплень, тому, що поряд з заготовленими живцями він вражає також і місця щеплення. Сіра гниль селиться на точках росту молодих пагонах і може викликати сильне зараження вже при стратифікації, а пізніше також і в розпліднику.
Ознаки сірої гнилі
На виноградниках сіра гниль в холодну і сиру весняну погоду покриває нальотом бруньки, що розпускаються і молоді пагони. У густих насадженнях, при вологій погоді утворюється сірий наліт, який покриває всі частини грона винограду, при дотику з нього сипиться пил. В суху та жарку погоду розвиток гриба призупиняється, але перші уражені ягоди зморщуються. При настанні сухої погоди весняна інфекція майже завжди призупиняється. Уражені суцвіття винограду або їх частини відмирають, сіріють і всихають в суху погоду.У виноградарстві сіра гниль особливо небезпечна як збудник гнилі ягід.
Методи боротьби
В принципі не відрізняються від методів боротьби з мілдью і оїдіумом. Своєчасна обробка рослин фунгіцидами запобігає розвитку хвороб.
Шкідники винограду
Крім хвороб, кущі винограду заражаються безліччю шкідників, які і розносять хвороби. Це філоксера, кліщі, листокрутки.
Звичайний павутинний кліщ на винограді
Пошкоджує більш ніж на 200 видів рослин, в тому числі і виноград. Свою назву отримав тому, що місце проживання завжди обплітає павутиною. Поселяється на нижній стороні листя і харчується вмістом клітин. Листя пошкоджені павутинним кліщем, жовтіють, а у темних сортів винограду червоніють – спочатку уздовж основних жилок, а потім по всій поверхні. Надалі листя коричневіють, засихають і опадають. Протягом літа павутинний кліщ може давати до 12 поколінь. Такі ушкодження рослини призводять до зниження цукристості і підвищення кислотності. Зменшується приріст і погіршується визрівання пагонів.
Методи боротьби. Для захисту виноградників від кліщів використовують акарициди: Неорон, Омайт, Санмайт, Актелік, Талстар, препарати сірки.
Виноградний зудень (фітоптус)
Цей кліщ дуже часто зустрічається на винограднику, але не всі сорти пошкоджує однаково. Живе, як правило, на листках, значно рідше – на суцвіттях. У місцях проживання зудня на верхній стороні листя утворюються горбики. Кожному горбку відповідає блюдцеподібна западинка на нижньому боці аркуша, густо вкрита волосками. Спочатку волоски розу вато-білі, а потім стають коричневими або червоними. Внаслідок пошкоджень порушується фотосинтез листя. Якщо зудень вражає суцвіття, пелюстки стають щільними, червоніють і обсипаються. Найчастіше це буває на гібридах. На гронах особливих змін не викликає.
Зимує зудень під лусочками бруньок, біля основи пагонів, в тріщинах кори. Навесні переходить на бруньки і присмоктується до них. Після розвитку бруньок і з появою першого листя, поселяється на нижній стороні листя. Протягом року дає кілька генерацій.
Практика показує, найбільша чисельність кліщів припадає на другу половину травня, тобто в період відродження гусениць першого покоління листокрутки. У зв’язку з цим доцільно проводити обробку проти кліщів і листокруток одночасно, використовуючи інсектоакарициди.
Методи боротьби. Для захисту виноградників від кліщів використовують акарициди: Неорон, Омайт, Санмайт, Актелік, Талстар, препарати сірки.
Винограна філоксера
Філоксера – найнебезпечніший шкідник винограду. Виноградна філоксера – попелиця зеленувато-жовтого кольору, ледь видна неозброєним оком.
Відомі дві основні форми філоксери: коренева (більш небезпечна) і листкова, або галлова. Листкова -живе тільки на виноградній рослині.
Коренева філоксера
Особи кореневої форми філоксери спочатку лимонно-жовтого, а потім жовтувато-сірого кольору, з парою коротких вусиків і довгим хоботком. Живе ця форма шкідника на коріннях, підземному штамбі виноградного куща і на відводках . Найбільш чутливі до цієї форми філоксери європейські сорти; менше пошкоджуються нею підщепні сорти і гібриди.
Зараження коріння філоксерою відбувається наступним чином: личинка проколює хоботком тканину коріння або штамба. В місце уколу зі слиною виділяються ферменти, які сприяють перетворенню білків, жирів і вуглеводів клітини в форму, найбільш доступну філоксери. Таким чином руйнується велика кількість клітин, що входять до складу тканин.У місцях, де личинки присмоктуються до листків, з нижньої сторони їх утворюються здуття, так звані галлами, в яких личинки розвиваються. При дуже сильному зараженні насаджень шкідником галли з’являються на стеблі, вусиках, пагонах листя.
Для філоксери важливий і грунт. Існують грунти сприятливі для її життєдіяльності. До них відносяться родючі легкі структурні чорноземні, шиферні та кам’янисті грунти. Менш сприятливі для філоксери важкі, безструктурні, глинисті, лісові, мулисті. Але є грунти, в яких філоксера розвиватися не може, – це піски. На них можна вирощувати всі європейські сорти на власних коріннях (нещеплені), незважаючи на те, що ділянка може бути розташована в зоні поширення філоксери.
Методи боротьби з філоксерою
Радикальний метод боротьби з філоксерою – повністю викорчовувати всі кущі. Найефективнішим і найбільш поширеним способом захисту від філоксери є вирощування винограду на філоксеростійких підщепах.
Хімічним способом боротьби з кореневою філоксерою є фумігація ґрунту спеціальними препаратами (фумигантами). В даний час цей спосіб не застосовується. Проти листкової форми філоксери застосовують Актелік, Золон, Конфідор і інші інсектициди.
Листокрутки на винограді
В теренах України зустрічаються три види листокруток – дворічна, гронова і виноградна.
Листокрутки -це гусениця коричнево-червоного кольору, довжиною до 1,5 см. Лялечка жовто-коричнева, довжиною 0,5-0,7 см, з чотирма парами гачків на задньому кінці. Двохрічна листокрутка з гусениці перетворюється на невеликого метелика (розмах крил 14-16 мм) сірувато-жовтого кольору з чорною поперечною смугою у вигляді трикутника на передніх крилах.
Дворічна листокрутка. Гусениці цього шкідника пошкоджують суцвіття, молоду зав’язь і ягоди винограду, а також полюбляють і смородину. Одна гусениця першого покоління може знищити близько 30-50 бутонів, а другого – до 20 ягід. На пошкоджених квітках, бутонах, зав’язях і гронах розвиваються різні мікроорганізми, що викликають загнивання спочатку окремих ягід, а потім цілих грон.
Гронова листокрутка. Гусениці цього шкідника завдають великої шкоди суцвіттям, зав’язям і ягодам винограду.
Гронова листокрутка, у фазі метелика, являє собою метелика коричневого кольору, з гарним малюнком з синюватих і коричневих плям, і смуг на передніх крилах, розмах крил 12 -14 мм. Довжина тіла гусениць 10-13 мм, колір їх зелений або сіро-зелений. Лялечка завдовжки 5-6 мм, від брудно-зеленого до темно-коричневого кольору.
Виноградна листокрутка. ЇЇ гусениці навесні вигризають набубнялі бруньки, скручують і об’їдають молоде листя. Дуже часто вони пошкоджують суцвіття і зав’язь винограду. Гусениця брудно-сірого або зеленуватого кольору, з двома парами світлих горбків зі щетинками на кінцях.
Методи боротьби з листокруткою
Після відкривання кущів винограду штамб і рукави необхідно очищати від старої кори. Зняту кору, а разом з нею і зимуючих лялечок шкідника слід спалювати. Однак основним засобом боротьби з гусеницями листокруток є хімічний метод.
Обробку проводять в такі строки: проти двохрічної листокрутки два обприскування: через 12-15 днів після початку льоту метеликів першого і другого покоління; третє – через 10 – 12 днів після другої обробки; проти гронової листокрутки перший раз через 12-15 днів після початку льоту метеликів першого покоління; другий – через десять днів після першого (зазвичай напередодні цвітіння винограду), третій – через 12-15 днів після початку льоту метеликів другого покоління; проти виноградної листокрутки перший раз під час набрякання бруньок, другий – після їх розпускання.
Для захисту застосовують: Бі-58, Золон, Талстар, Ф’юрі.
При обприскуванні виноградника від хвороб в робочий розчин можна додавати і препарати від шкідників, змішуючи їх одній ємності. Обов’язково використовуйте засоби індивідуального захисту і дотримуйтесь терміни виходу на ділянку після обробок пестицидами.
