Як обрізати плодові дерева – все про види крон та їх формування (у cхемах)

Follow me

Щоб ваші сливи, яблуні, абрикоси та інші плодові дерева рясно родила, за ними потрібно грамотно доглядати. Кронування (надання кроні певної форми шляхом проріджування й обрізання гілок) – важливий і ефективний елемент такого догляду.

Регулярна обрізка і формування крони плодового дерева – не просто примха садівника для додання естетичного вигляду улюбленої ділянки. Правильна обрізка крон дерев – запорука їх довгого здоров’я і гарної врожайності. Тому в першу чергу видаляються криво зростальні, сплетені, хворі й засохлі гілки, а що залишилися отримують більше світла і місця для нормального розвитку і плодоношення.

Коли ж і як обрізати фруктові дерева, щоб не завдати їм шкоди, а навпаки, додати життєстійкості? Розберімось разом.

Коли обрізати плодові дерева

Практично кожен садівник ставить собі питання: коли краще обрізати дерева в саду – навесні чи восени? Щоб не пошкодити майбутню врожайність, плодові дерева можна обрізати 1-2 рази на рік: ранньою весною і в осінньо-зимовий період, коли рослини знаходяться в стані спокою. Влітку (особливо пізнім) прагнуть уникати обрізки – в цей час дерево має витрачати всі свої сили на ріст і розвиток, а не на усунення наслідків “операції”.

Обрізка молодих дерев доцільна не раніше початку весни. Дорослим же рослинам можна формувати крону як в кінці осені (після опадання листя, але обов’язково до перших заморозків), так і ранньою весною (але не пізніше початку вегетаційного періоду). Для особливо великих по території насаджень, коли немає можливості зробити всі процедури оперативно, допускається навіть зимова обрізка дерев – в цьому випадку потрібно працювати в періоди відлиги або хоча б у випадках, коли температура не опускається нижче -7-10 ° С. Якщо буде холодніше, є ризик отримати нерівні надрізи, до того ж тендітна деревина на морозі гірше заживає.

Як обрізати плодові дерева

Чи можна обрізати дерева, так би мовити, з натхнення, як вам подобається або здається краще? Теоретично можна – сад ваш, і відповідальність за нього несете тільки ви. Тим більше що “канонічних” правил, придатних абсолютно будь-якій рослині, немає: всі випадки індивідуальні.

Проте ознайомитися зі стандартними схемами для окремих порід і видів насаджень доведеться, якщо ви не хочете нашкодити своїй яблуні або вишні невірними або помилковими процедурами й залишитися без врожаю.

Типи крон дерев

Існує кілька найбільш поширених схем обрізки дерев. Нумо знайомитись з ними.

Розріджено-ярусна крона

Вид вільної напівсферичної (округлої) крони, перший (нижній) ярус якої формують з 2-3 сильних гілок, розташованих більш-менш рівномірно по колу. Всі зайві, слабкі й невдало розташовані гілки вирізують. Другий ярус формують, відступивши близько 60 см від верхньої гілки першого. Він також повинен складатися з 2-3 скелетних гілок, але вже розташованих більш розріджено. Вище другого ярусу центральний провідник (верхівку дерева), як правило, видаляють.

У південних регіонах, а також при формуванні слабогілчастих дерев допустимо виведення скелетних гілок і третього порядку.

У підсумку отримуємо доросле дерево заввишки не більше 4 м, у якого поєднуються ярусне та одинарне розташування гілок на стовбурі. Відстань між гілками становить 0,6-1 м (у дерева з більш розлогою кроною воно менше; з компактною – відповідно, більше).

Плюси: вважається універсальною і найбільш доступною для садівників-любителів; дозволяє обмежувати висоту дерева; підходить як для сильно-, так і для тих, що слаборослих підщеп.

Мінуси: при формуванні плодового дерева необхідно ретельно витримувати порядок розміщення гілок і інтервали між ними; не підходить для видів, вимогливих до кількості сонячного світла.

Підходить для практично всіх плодових дерев – вишні, сливи, черешні, яблуні, груші.

Мутовчато-ярусна крона

Вид вільної напівсферичної крони, при формуванні якої на нижньому ярусі залишають 4-5 гілок, утворених з суміжних бруньок, а на наступному, над ним, – 2-3 гілки, розташовані через бруньку. Між ярусами відстань повинна бути трохи більше пів метра.

На початковому саджанці на висоті пів метра від землі знаходимо бруньку, майбутню першу кісткову гілку нижнього ярусу. На 20-30 см вище за неї залишаємо ще дві різноспрямовані (приблизно під кутом 120 градусів) бруньки, майбутні наступні скелетні гілки. Над четвертою брунькою (майбутньої втечі продовження) стебло зрізаємо, не залишаючи пенька. Перший ярус сформований.

На наступний рік формуємо гілки другого ярусу. На готовій втечі продовження відміряємо 0,5 м вгору і знову залишаємо 2-3 бруньки, між якими має залишатися 0,1-0,2 м. Якщо розмір саджанця дозволяє, відміряємо вгору ще приблизно 0,4 м і намічаємо ще пару бруньок, над якими робимо зріз і видаляємо лідерну втечу.

В результаті на третій рік ми отримуємо сформований саджанець з двома-трьома ярусами.

У підсумку отримуємо дерево висотою 2,5-3 м з 7-10 скелетними гілками, розташованими по кілька штук, де відстань між ярусами близько 50 см (у дерева з більш розлогою кроною воно менше; з компактною – більше).


Далі слід щорічно видаляти нові пагони, що з’являються на штамбі, а однорічні прирости між ярусами – відгинати вниз для ослаблення зростання і якнайшвидшого плодоношення.

Плюси: швидкість і простота формування крони дерев.

Мінуси: велика кількість гілок першого порядку може пригнічувати розвиток самого стовбура; суміжне розташування гілок може призводити до слабкості скелета крони; в розвилках основних гілок можуть погано визрівати тканини, в результаті чого на цих ділянках послаблюється морозостійкість.

Підходить для практично всіх плодових дерев, проте в результаті формуються досить великі і високі рослини, на яких при такій схемі крони може бути утруднений ручне збирання врожаю.

Без’ярусна крона

Вид вільної напівсферичної крони, при формуванні якої 5-8 основних гілок розміщені розріджено рівномірно по стовбуру на відстані 20-40 см одна від одної. Головний провідник обрізають на 20-30 см вище верхівок скелетних гілок (у дерева з більш розлогою кроною ця відстань менше).

Протягом 3-4 років після посадки закладають чергові скелетні гілки наступних порядків. Важливо стежити за тим, щоб кут відходження гілок від стовбура був не менше 45 градусів – це сприяє формуванню міцного скелета крони (чим гостріше кут, тим більше витягуються нові пагони, їх в подальшому доведеться обрізати коротше сусідніх, щоб не було конкуренції за сонячне світло і живлення). До того ж центральний провідник повинен бути розвинений сильніше скелетних розгалужень.


При обрізці також необхідно враховувати розташування бруньок на гілках – щоб вони потім росли в потрібному напрямку. Так, у дерев з пірамідальною кроною пагони обрізають на зовнішню бруньку – таким чином формують більш широку крону. А обрізанням на внутрішню бруньку досягають більш вертикального положення гілок у дерев з розлогими кронами і відвисаючими гілками. Іноді пагони підв’язують, щоб змінити напрямок їхнього росту.

Якщо місця у вас в саду трохи, формуванням без’ярусної крони з обмеженою кількістю (4-5) головних гілок і з одним порядком розгалуження можна домогтися отримання досить малогабаритних дерев – особливо це актуально для слаборослих сортів.

Плюси: міцність скелета крони; хороша освітленість всіх гілок.

Мінуси: необхідність суворого дотримання “ієрархії” гілок по довжині і товщині при обрізанні; тривалий період формування крони.

Підходить для дерев сильнорозгілчених або з малою відстанню між скелетними гілками.

Комбінована крона

Вид вільної округлої крони, при формуванні якої намагаються поєднувати плюси перерахованих вище схем, тому тут можливі варіанти.
У більшості випадків нижній ярус формують з 3-5 гілок, що знаходяться через 2-3 бруньки один від одного і зростаючих в різні боки. Можливо залишення запасної втечі на випадок поломки однієї з скелетних гілок.

Всі вищерозташовані скелетні гілки закладаються на відстані 30-40 см м від кожної нищележачої.

Гілки другого порядку на нижньому ярусі закладають на відстані 30-40 см від стовбура, а на наступних – 40-60 см – це забезпечить краще висвітлення крони зверху.

Плюси: комбінація вдалих рішень з кількох схем формування крон.

Мінуси: як таких немає.

Підходить для практично всіх плодових дерев – вишні, сливи, черешні, яблуні, груші.

Веретеноподібна крона (шпіндельбуш)

У базовому варіанті ця округла крона складається з безлічі напівскелетних гілок, розташованих горизонтально (лише нижні можуть бути підняті для полегшення догляду за деревом).

Гілки зазвичай закладають по провіднику у вигляді рівномірної спіралі (через 1-4 бруньки один від одного). При початковій посадці перше літо гілкам дають рости вільно, а потім (зазвичай в серпні) їх відгинають і закріплюють в горизонтальному положенні. На наступний рік, щоб стимулювати обростання стовбура, пагони продовження обрізають на висоті 30-40 см від верхньої відігнутої гілки. У серпні процедуру повторюють – нові гілки також переводять в горизонтальне положення. Так триває близько 6-7 років.

В середньому у повністю сформованого дорослого дерева з такою кроною висота не перевищує 3 м і діаметр крони – також.

Для невисоких дерев, а також для плодових на карликових підщеп існують модифікації цієї схеми:

Плюси: можливість формування високопродуктивних і скороплідних насаджень; є варіації для різних типів дерев і посадок.

Мінуси: трудомісткість – потрібно висококваліфіковану ручну працю у великих обсягах (крім трьох вищеописаних спрощених схем).

Підходить для слаборослих дерев, скороплідних сортів з кільчаточним типом плодоношення.

Кущувата (кущеподібна) крона

Являє собою форму з 5-8 основними скелетними гілками з досить широким кутом відходження, розташованими на відстані приблизно 10 см один від одного. При цьому 3-4 нижні гілки розташовують ярусом, а решта – поодиноко. Скелетних розгалужень другого порядку не виводять – всі інші пагони обрізають.

На 1-2-й рік прирости вкорочують приблизно на третину їхньої довжини (можна трохи більше), залишаючи при цьому нижні пагони довшими, а верхні більш короткими. Центральний провідник обрізають трохи вище останньої бічної гілки після того, як вона прийме стійкий напрямок росту. Надалі крону тільки проріджують.

Деякі різновиди такої схеми (сланцево-кущоподібні крони) дозволяють отримувати дуже приземкуваті, низькорослі дерева.

Плюси: придатність для складних кліматичних умов (суворі зими); можливість формування низькорослих дерев.

Мінуси: мало підходить для слабогілчастих і слаборослих сортів – в перші роки важко набрати сильні головні зближені гілки.

Підходить для дерев сильнорослих, з рясно розгалужених кроною.

Напівплоска крона

Такий вид крони можна назвати проміжним варіантом між округлою і плоскою формами: вона злегка витягнута по лінії ряду і стиснута (уплощена) з боку міжрядь.

Крона складається з центрального добре розвиненого провідника і декількох (4-6) скелетних гілок першого порядку, розташованих в площині ряду ярусами по дві в кожному. Кут їх відходження від стовбура повинен становити не менше 45-60 градусів, а відстань між ярусами – 70-100 см (для високорослих дерев воно трохи більше).

На скелетних гілках першого порядку рівномірно по обидва боки формують напівскелетні розгалуження: на відстані 30-40 см від стовбура і 20-30 см між собою. Надалі крону проріджують, а центральний провідник щорічно вкорочують.

Плюси: достатня простота формування; дозволяє досягати скороплідності і високої продуктивності насаджень при інтенсивному садівництві.

Мінуси: як таких немає.

Підходить для слив, абрикосів, яблунь, груш – особливо щеплених на насіннєві та середньорослі клонові підщепи.

Плоскі крони – пальмети і кордони

Це плоскі системи формування і обрізки дерев, створені спеціально для інтенсивних насаджень.

Пальмета – вид крони, де всі скелетні (або напівскелетні) гілки першого порядку розміщуються в одній вертикальній площині по лінії ряду. Таким чином висаджені на близькій відстані один від одного дерева, зближуючись гілками, утворюють суцільний живопліт. Для сильнорослих дерев в такій системі зазвичай передбачається установка опор-шпалер.

Видів пальмет існує декілька: коса, одноярусна, вільна, комбінована і ін. Вони відрізняються кількістю, напрямком і ярусність гілок, а також відстанню між ярусами і гілками.

Кордон – строго витягнутий стовбур, рівномірно “несе” на собі тільки короткі плодові гілочки. Така форма досягається коротким обрізанням бічних пагонів навесні і неодноразовою пинцировкою зелених пагонів влітку під час їх росту.

Є кілька модифікацій кордонів: коса, вертикальна, горизонтальна і ін. Вони розрізняються напрямом ствола і гілок.

Плюси: прискорення початку плодоношення у пізноплідних сортів.

Мінуси: тривалість формування; трудомісткість – потрібно висококваліфіковану ручну працю у великих обсягах.

Підходить для інтенсивних насаджень при необхідності отримання високого врожаю.

Зрозуміло, можливі форми крон плодових дерев не вичерпуються вищенаведеними схемами – в практиці плодівництва їх набагато більше. Деякі з них чисто декоративні й спрямовані лише на покращення зовнішнього вигляду вашого саду, інші – досить вузько специфічні, розроблені для певних умов зростання або певних видів дерев.

Однак обрізка садових дерев для початківців на власній ділянці – справа досить відповідальне, тому “заморочуватися” більш досконалими в технологічному плані, але зате і складнішими та трудомісткими варіантами не радимо, тому що є ризик через недосвідченість нанести дереву більше шкоди, ніж користі.


Джерело