Реалістичні ляльки, що розповідають про життя людей похилого віку
Ірина Верхградська – талановита художниця, яка займається виготовленням ляльок вже понад 30 років. За цей час Ірина створила понад 1600 ляльок. Один з її проєктів – відтворення сцен з життя людей похилого віку. Колекція ляльок отримала назву: «Дорогі мої старики».
Ляльки художниці легко поміщаються на долоні, але при цьому майстриня приділяє особливу увагу дрібним, але таким значним деталям. В’язані шкарпетки, пухову хустинку, кружка з чаєм і ліки на тумбочці, ордена і лист від сина … все це частина життя літніх людей.
Деякі ляльки сумні, інші посміхаються, але майже на всіх мініатюрних обличчях можна помітити легку посмішку, що говорить про те, що в житті людей похилого віку живе надія.
Той, хто бачив колекцію ляльок «Дорогі мої старики» зазначає, що вони виглядають дуже реалістично і дійсно показують справжнє життя людей похилого віку.
Через погане здоров’я бабуся не змогла приїхати на весілля, тому внучка сама приїхала до неї, щоб отримати благословення.
Звичайна сцена з життя людей похилого віку, але в ній так багато любові та тепла.
Справжня любов проявляється в дрібницях: дідусь читає бабусі книжку, поки вона чистить картоплю.
Вітальна листівка і нові шкарпетки, напевно, у дідуся був день народження.
Дві бабусі. Дочка піклується про свою хвору маму, дуже зворушливо і сумно.
Добре, коли є той, кому можна написати цей лист.
Кожен хоче отримати частування, але не кожен готовий поділитися.
Немає сил спуститися з п’ятого поверху без ліфта на вулицю. Єдине спасіння – балкон, де можна подихати свіжим повітрям.
А Ваші бабусі вирощували цибулю на підвіконні?
Справжній джентльмен!
Любов не знає слова «Пізно».
Що може бути зворушливіше. Любов через покоління.
Колись і вона купувала собі туфлі на високих підборах.
Тільки подивіться, як він піднімає свою улюблену бабусю!
У старості стає більше часу на зустрічі з подругами, тільки ось подруг стає менше …
Бабусі часто люблять згадувати найщасливіші моменти свого життя.
Головне – одягнутися тепліше і можна відправлятися по хліб і цукром.
Скільки мудрості в її трохи сумних блакитних очах.
Такі щасливі моменти: улюблене шоу і в’язання. Повинні вийти теплі носочки для онука на зиму.
Подивившись на роботи Ірини Верхградської, хочеться відвідати свою бабусю, допомогти старенькій із сусідньої квартири та попросити дідуся в черговий раз розповісти історію про те, як він познайомився з бабусею, з якою прожив у шлюбі щасливі 53 роки …
Джерело
