Ви кажете в домофоні “Я” – і тобі відкривають.
Прокидаєшся о 7, а ванна вже зайнята.
Поруч з тобою хтось співає «О, Боже, пролилась кава!» на мотив «О, Боже, який мужчина …»
Всі були в магазині, але ніхто не купив молока.
Ти сідаєш вранці на унітаз – а сидіння під тобою – тепле.
Тільки що приготований млинець моментально зникає.
Макарони варяться в маленькій каструльці, тому що велика вже тиждень з рисом, який ніхто не їсть, а викидати шкода.
За скрипом підлоги ви точно знаєте, хто і куди пішов.
Якщо хочеш попити чаю, треба обійти всі комп’ютери, тому що всі горнята періодично туди переїжджають.
На холодильнику серед магнітиків – оголошення «Котлети їсти тільки з гарніром».
За поворотом ключа в замку вони знають, в якому ти настрої.
Вночі на тебе хтось закидає ніжки.
Над рушниками у ванній підписані імена.
На балконі – зарості помідорів в саморобних баночках.
8 зарядок на 3 телефони й всі не підходять.
Шкарпетки йдуть в прання парами, а повертаються по одному.
Якщо щось забув на підлозі, мама подумала, що сміття і викинула.
Тато полагодив кран, і тепер гаряча вода знову біжить, правда виключно в стіну …
Тебе спочатку годують, і тільки потім запитують – як справи.
Люди з вищою освітою оскаженіло сперечаються через те, хто повинен ходити червоною фішкою.
Тато програв синові в шахи, і всім розповідає, що просто дав йому фору.
Купили в кімнату два великих дорогих крісла, але все одно всі сидять, як раніше, на кухні.
Лягаєш спати, а по стелі – біжать тіні від проїжджих машин.
Вранці крізь сон не відкриваючи очей, точним звичним рухом смикаєш шнур, і штора закриває сонячне світло, і ти думаєш, – сьогодні точно з вечора штори закрию.
Навіть якщо тебе зараз ненавидять, все одно чекають, коли ти прийдеш.
Мам, а ти можеш мені зі штанів зшити шорти? мені через 20 хвилин вони на тренування потрібні …
На комоді сімейні фотографії, в’язаний Мимрик, фарфоровий слон і грошова жаба.
Ти більше потрібен, ніж вільний.
Ти відчуваєш, що ти хороший.
Текст – Галина Соколенко
Малюнок – Dianne Dengel
Джерело
