5 небезпек, що загрожують рослинам в саду в кінці зими і початку весни
Сильний мороз, холодний поривчастий вітер і рясний снігопад можуть пошкодити рослини у вашому саду не тільки взимку. Весняні удари стихії не менш небезпечні. Подбайте про своїх зелених вихованців в період міжсезоння.
Перед підступністю передвесняної природи з нестійкою погодою, добовим перепадом температур і яскравим сонцем навіть найстійкіші рослини, які пережили довгу зиму, можуть виявитися безсилі. Однак існують способи зменшити небажані наслідки погодних “катаклізмів”. З тим, як захистити рослини в передвесняного, розбираємося в нашій статті.
Передвесняний – це період між зимою і весною, коли середньодобові температури повітря коливаються від 0 до 5 ° С, а опади спостерігаються найчастіше у вигляді дощу. Саме в цей час сад починає прокидатися від зимового сну. У кліматі середньої смуги період передвесняного припадає на кінець лютого – початок березня. Однак ті чи інші “капризи” погоди можуть впливати на рослини навіть до травня.
Небезпека №1. Мороз та сонце
Нашкодити рослинам в цей період може як суворий мороз, так і різка відлига. У денний час температура повітря може значно підніматися (це викликає активний сокорух в стовбурах і тканинах рослин), а вночі підморожує (температура різко падає нижче нульової позначки).
Передвесняний – небезпечний період року не тільки для трав’янистих рослин, але і для дерев і чагарників. Вдень нагріта сонцем кора розширюється, а вночі може полопатися від морозу. На стовбурі утворюються рани – морозобоїни, і в тяжких випадках дерево може загинути. Місця пошкоджень відразу ж необхідно обмотати мішковиною, щоб тканини не висушувались. А з настанням тепла починають лікування: зачищають пошкоджену ділянку гострим ножем до здорової тканини, дезінфікують 1% -ним розчином мідного купоросу, потім замазують садовим варом або сумішшю глини, коров’яку і золи (1: 1: 0,1) і обв’язують місце пошкодження мішковиною або целофаном.
Добрим захистом дерев в цей час служить укриття з південного боку соломою або листами фанери, що допомагає відбивати сонячні промені й уповільнює процес пробудження рослин. Але краще за все подбати про рослини заздалегідь, ще в кінці осені або в лютому під час відлиги, і побілити їх стовбури спеціальними складами (водно-дисперсійною, водоемульсійною або олійною фарбами).
Зворотні заморозки загрожують плодовим деревам, у яких при різкому зниженні температури затримується зростання, підмерзають нирки й нерідко відмирають зав’язі, що може привести до втрати майбутнього врожаю.
Найбільш уразливими в мороз є рослини з ранніми термінами вегетації й родом з теплих країн, наприклад, такі, як лавровишня, тис або ялина. Найбільші ушкодження мороз завдає:
- молодим екземплярам (зі слабкою, нерозвиненою кореневою системою і недостатнім імунітетом);
- рослинам, які були пересаджені восени (у них може бути пошкоджене коріння, а також проявитися наслідки стресу і браку часу на акліматизацію);
- зростальними в місцях весняного підтоплення або на занадто вологому ґрунті (в таких випадках під удар потрапляють навіть рослини сортів, заявлених як морозостійкі);
- рослинам, під які добрива (найчастіше азот) вносили пізно восени.
Взимку рослини поступово слабшають, їх морозостійкість знижується, і негативні нічні температури тягнуть за собою пошкодження молодих приростів: квіткових зав’язей і бруньок. Якщо ще лежить сніг, турбуватися не варто, а ось в безсніжну зиму на ніч потрібно вкривати вразливі рослини спанбондом. При відсутності снігу взимку виникає і така проблема, як випинання з-під землі коріння, яке відбувається через замерзання і відтавання, а також осідання ґрунту. Щоб виступили на поверхню коріння не висохли й перемерзли, їх присипають землею.
Небезпека №2. Фізіологічна посуха
Цьому явищу особливо схильні до вічнозелені хвойні рослини, чия хвоя і взимку продовжує випаровувати воду. Фізіологічна посуха настає, коли коріння рослин не в змозі ввібрати воду, попри те, що в ґрунті її достатня кількість. Цьому сприяє промерзла земля. Взимку “посуха” може наступити й в результаті надмірного засолення ґрунту. Згодом вбираючі властивості коренів зменшуються, в результаті хвоя рослин стає бурою, жовтіє і навіть починає обсипатися. Причому пошкодження можуть бути досить значними.
Через посуху хвойні втрачають свої декоративні властивості набагато частіше, ніж через нестачу добрив, грибкових хвороб або шкідників. Перешкоджати цьому станом допоможе, в першу чергу, рясний передзимовий полив рослин. Протягом зими вічнозелені рослини теж потрібно трохи поливати, тільки робити це слід в помірно теплі дні при температурі повітря вище 0 ° С. Полив допоможе цінним екземплярам хвойних порід зберегти на коренях мікоризу (ґрунтові грибки), завдяки якій хвойні більш ефективно вбирають воду і поживні речовини. З останніми, до речі, восени важливо знати міру – їх надлишок в ґрунті не менш шкідливий, ніж нестача.
Небезпека №3. Сніг і лід
Небезпечним взимку вважається не тільки мокрий сніг, під вагою якого можуть ламатися тендітні гілки молодих дерев, а й підтоплення в результаті різкого танення білого покривала. Коли сніг починає танути, а земля ще замерзла, вона не може швидко ввібрати надлишок вологи. Часто рослини, особливо в низинах, буквально “стоять у воді”, і якщо така ситуація триває довго, це може їх нищити.
Особливо сильно від талого снігу і льоду може постраждати газон. Лід для нього не менш небезпечний снігу, його кірка не пропускає повітря, в результаті газонна трава “задихається” і може загинути. Щоб цього не допустити, потрібно періодично розбивати утворений лід – це забезпечить доступ повітря до ґрунту і коріння. Повітряна “подушка” не тільки послужить засобом “обігріву” рослин, але і знизить ризик розвитку грибкових захворювань, які провокує волога сніжне середовище. Коли сніг розтане, і поверхню ґрунту підсохне, відмерлу траву потрібно згребти та видалити.
Небезпека №4. вітер
Дуже часто в кінці зими дерева страждають не стільки від морозу, скільки від посушливого і крижаного північного або східного вітру, який посилює згубний вплив холодного повітря. Щоб цього не сталося, особливо чутливі рослини повинні бути висаджені в тихих, захищених від вітру місцях. Там, де зимові вітри мають постійний характер, перепоною їм стане ажурний паркан. Цільна огорожа для цього не годиться – рослини воно захистить, але вітер відобразить, і в інших частинах саду він буде “господарювати” з подвоєною силою.
Зі східного боку ділянки природним “живим щитом” може послужити огорожа з вічнозелених або хвойних рослин. Для цього підійдуть морозостійкі види з глибокою й добре розвиненою кореневою системою (сосна звичайна, сосна чорна, самшит). Окремо зростальні рослини, наприклад, біля тераси, можна вкривати від поривів вітру захисними матами, підбираючи їх так, щоб вони вписувалися в загальний стиль ділянки.
Небезпека №5. Сіль
Не дивуйтеся, що хлорид натрію теж потрапив в наш “чорний список”. Білі кристали часто використовують для посипання слизьких сходів і доріжок в саду. Це, і правда, обмежує ризик падінь і травмування людей, але одночасно шкодить навколишньому середовищу. Навесні сіль розчиняється, потрапляє в ґрунт і отруює її. Надлишок солі, який призводить до засолення ґрунту, – отрута для рослин. Вони в’януть, жовтіють, слабшають і можуть загинути. Так що замість солі краще використовувати пісок, дрібний гравій або, в крайньому разі, хлорид кальцію.
У передвесняні дні головне правило грамотного садівника – орієнтуватися за обставинами. Якщо прогнозуються заморозки – на ніч потрібно вкривати рослини агроволокном або солом’яними матами, а вранці укриття знімати. Попри дбайливе й уважне ставлення до рослин, якась їх частина, на жаль, може загинути – з цим доведеться миритися. У протистоянні капризам мінливої погоди важко буває знайти “золоту середину”, але ентузіазму у завзятих городників це збавляти не повинно. Хороших вам врожаїв і з прийдешньою весною!
Джерело
