Дитинча манула на прізвисько Даша – дикий кіт, який виріс в людській сім’ї
Дикі тварини повинні жити в природі. Але буває так, що доля їхніх дітей виявляється повністю в руках людини. Так сталося і з маленьким кошеням манула. Його мама зробила гніздо в дуже невдалому місці – в покинутому залізному вагоні, а коли його стали буксирувати на ремонт, вона просто злякалася і втекла в ліс. А кошеня залишилося одне. Laykni.com розповість Вам неймовірну історію маленького дикого кошеняти, якого поселили люди.
Після того, як пухнаста знахідка була виявлена його забрали до себе Вадим і Ольга Кириллюк.
Крихітку назвали Даша Будлановнова, по батькові – від назви гори, поруч з якою кошеня народилося. У малятка було зневоднення і її стали відпоювати фізрозчином з шприца, а коли вона трошки зміцніла стали по-тихеньку вводити молочко.
І з часом Даша самостійно навчилася пити з дитячої соски. Після їжі обов’язкова процедура – масаж животика (так роблять мами-кішки своїм діткам).
Спить Даша в імпровізованій норі з картонної коробки. Коли кішечка зміцніла, її стали годувати спеціальною сумішшю, а в 1,5 місяці вона вже спробувала м’ясо.
Дашка повністю освоїлася в людському домі, вона навчилася видиратися на диван чи ліжко, але ночувати обов’язково йде в свою «нору».
До речі, в 1,5 місяці у кошеняти повністю змінився колір очей з блакитного на жовтий, і вираз мордочки стало більш суворим.
Джерело
Через кілька місяців Даша стала виходити зі свого гнізда на природу, спочатку вона боялася і відразу ж поверталася до ніг своїх «прийомних батьків», але поступово освоїлася.
Даша обожнює точити кігтики. Але у манулів кігті великі, гострі і навіть в місячному віці кошенята не вміють їх ховати.
Крім мануленятка в будинку ще проживають дві кішки і кіт. Спочатку дружба між домашніми і диким тваринам ніяк не складалися, кішки весь час шипіли на Дашку.
Але пізніше кішка Муся все ж зглянулася над манулом і дозволила їй спати поряд на кріслі.
Ріс пухнастик дуже норовливим. Ласку Даша приймала тільки від «прийомної мами».
І все ж вона була дикою кішкою, дорослішаючи, все частіше жила сама по собі. Стала спати окремо від «батьків».
«Вранці прокидаєшся, а Даша вже тихо сидить на віконці і спостерігає за тим, що відбувається на сільській вулиці. І вночі, і рано вранці вона вела себе дуже делікатно. Намагалася нікого не розбудити. Так само, в цілому не дуже балакуча, вона скромно просила їжу – починає смоктати подушечку долоні, просячи молоко, або, почувши, що відкривають холодильник, підбіжить і шкребе в нього, піднявшись на задніх лапах, випрошуючи курку ». Те ж саме проробляють і домашні вихованці, мабуть, це у них в крові.
Треба було щось вирішувати з майбутнім Даші. У зоопарк її віддавати не хотіли, так як спочатку планували відпустити на свободу. В будинку тримати вже теж ставало небезпечно.
Було вирішено відвезти її на кордон Даурського заповідника – район, де мешкають манули. Перший раз опинившись на волі, Даша втекла в ліс, але її повернули, щоб вона не загубилася і звикла до свого нового «лігва».
«Залишалася віра в те, що вона ще недостатньо самостійна і потребує своєї сім’ї». З ранку до вечора Даша досліджувала кордон. Так потекло її життя на новому місці.
