Історія собаки, яка врятувала 40 людських життів
Святий Бернард де Ментон, що жив в XI столітті, прославився тим, що заснував притулок на перевалі Мон-Жу, розташованому високо в Альпах, який з’єднує Італію зі Швейцарією. Цією дорогою йшли прочани з усієї Європи в Рим. Багато мандрівників гинули в дорозі. В горах небезпека підстерігала подорожан на кожному кроці. Хтось зривався зі стрімких скель або опинявся живцем похованим під лавиною. Також в горах мешкали розбійники, що вбивають своїх жертв. Місцеві жителі вважали, що всьому виною диявол, який скидав кожного десятого подорожнього в прірву.
Коли з’явився притулок Бернарда, то паломники стали рідше гинути. Чернець пропонував подорожнім нічліг, давав їм їжу і гаряче питво. Стали ходити чутки, що Бернард зміг перехитрити нечисть. Він встав десятим в ланцюжок з людей, а коли диявол з’явився, то Бернард накинув на нього срібний ланцюг, чим і зміг упокорити.
Пізніше на місці притулку виникла найвисокогірніша церква у світі, що отримала ім’я Святого Бернара. Починаючи з 1660 року в монастирі з’явилися собаки, які спочатку виконували роль охоронців. Надалі їх стали використовувати для пошуків і порятунку людей, завалених під лавинами. Ці собаки були прабатьками сенбернарів, які пізніше вивели ченців.
Найвідомішим вихованцем монастиря був пес Баррі, який врятував за своє життя понад 40 осіб. Він виявився найкращим серед інших собак. Пес знаходив людей під сніговими завалами та витягав їх з пастки. Якщо треба, то приводив постраждалих до тями, облизуючи їх, зігрівав своїм тілом і біг за допомогою до монахів.
Про Баррі збереглася зворушлива легенда. Одного разу пес знайшов в холодній печері маленького хлопчика. Він облизав малюка і довго зігрівав своїм тілом. Потім Баррі потягнув дитину за одяг, а через деякий час хлопчик зміг залізти кошлатому рятівнику на спину, який і довіз його до стін монастиря.
Баррі навіть встановлено пам’ятник на одному з кладовищ для собак в околицях Парижа. На дошці викарбувано напис, який говорить, що пес зміг врятувати сорок осіб, проте був убитий сорок першим. Але ця легенда не відповідає дійсності. Збереглося повідомлення, що Баррі знайшов під завалом снігу солдата і викопав його. Але служивий прийняв пса за вовка і глибоко поранив його багнетом. Вихованець дивом вижив, але працювати вже не міг. Тварину відправили в Берн до одного ченця, і ще два роки воно прожило там. За заслуги перед усім людством харчування безстрашного героя оплачувалося з державної скарбниці міста.
Баррі не стало в 1814 році. Він прожив 14 років, 12 з яких займався порятунком людей. Опудало пса можна побачити серед експонатів музею в Берні. Після смерті пса одна з собак, що живуть в монастирі Святого Бернара в обов’язковому порядку називається ім’ям Баррі. Ця традиція збереглася і до сьогоднішніх днів.
Джерело
